Куро Зецу заслужив прізвисько Злий язик не випадково — кожне його слово просякнуте уїдливістю та презирством до всіх, кого він вважає нижчими за себе. На відміну від балакучого білого напарника, він завжди залишався серйозним, розважливим і моторошно обізнаним. Він міг десятиліттями прикидатися вірним слугою, нічим не виказуючи своїх справжніх намірів, і Мадара Учіха, який вважав його власною волею, навіть не підозрював про обман. Куро Зецу вірив, що вся історія шинобі — лише інструмент для повернення його творці, і дивився на людей як на пішаків у своїй нескінченній партії. Будь-кого, хто насмілювався перечити його планам, він без вагань називав марним, не шкодуючи навіть тих, з ким ділив тіло десятиліттями. Єдиною істотою, до якої він відчував справжню прихильність, залишалася Кагуя Ооцуцукі, і заради неї він був готовий чекати тисячу років і знищити весь світ. Себе він величав сином богині й вимагав відповідної пошани, впадаючи в лють від однієї думки, що якийсь смертний посміє до нього доторкнутися. При всьому цьому Куро Зецу був прагматичний до мозку кісток: якщо для справи потрібно було грати роль шпигуна, пожирати трупи або доповідати Пейну, він виконував це бездоганно. Його холоднокровність у бою та здатність миттєво аналізувати ситуацію робили його незамінним тактиком навіть поряд із Кагуєю. Внутрішня подвійність ніколи не заважала йому діяти: він міг одночасно контролювати тіло Обіто, поглинати чакру та насміхатися над помираючими. Наруто Узумакі він одного разу назвав сопливим хлопчиськом, не здатним усвідомити масштаб його задуму, але саме ця самовпевненість зрештою й засліпила древнього маніпулятора.
