Іноїчі мав спокійний та проникливий характер, зберігаючи холоднокровність навіть у найнапруженіші моменти. Він був надзвичайно аналітичною людиною, здатною швидко зіставляти розрізнені відомості та знаходити приховані зв'язки. Як голова клану він тримався з гідністю та м'якою владністю, але без зарозумілості. До підлеглих ставився вимогливо, однак завжди зберігав джентльменську чемність. Іноїчі не мав душі в дочці Іно, часто потураючи їй, але щиро пишався її зростанням. Він вірив, що Іно колись стане найсильнішою членкинею клану, і намагався передати їй усі свої знання. Побратимів з Іно-Шика-Чо він вважав майже братами і з радістю згадував їхню спільну молодість. До ворогів він не мав особистої ненависті, виконуючи допити професійно і без жорстокості. Його мова була небагатослівною, але кожне слово звучало вагомо, особливо коли він звертався до дочки. У штабі він працював невтомно, не скаржачись на навантаження, навіть коли телепатія виснажувала всі сили. Він мав приховане почуття гумору, дозволяючи собі легкі піджартовування над старими друзями. Смерть сприймав як неминучу частину обов'язку шинобі і в останні хвилини думав лише про майбутнє дочки. Традиції клану він ставив високо і виховував Іно в дусі наступності. Навіть в оточенні хаосу він зберігав ясність розуму, за що його поважали начальники й підлеглі. Його спокійна впевненість вселяла віру в союзників, а останнє прощання з Іно стало тихим підтвердженням його безмежної любові.
