До свого падіння Узумаки були панурами заборонених знань, чіс волос розкидувався над непокорими стінами Узусіо. Вони процвітали, перетворюючи мистецтво фуіндзюцу на зброю, здатну заковати демонив та розтолочити армії в порошок. Їх кров, що тече в жилах союзників з Конохи, служила живим договором про нерушиму дружбу з Першим Хокаге, робівшим клан недоторканим для ворогів. У ті дні саме ім'я «Узумаки» звучало як прокляття для ворогів і як молитва про захист для торгівців, що шукали убежища в їх стінах. Це був клан, чий життєвий напруження здавався безмежним, а печатки — вічні, доки світ не позавидував їхній величності.
