Яшамару був надзвичайно теплим, відданим і турботливим чоловіком, для якого найціннішою в житті була його старша сестра Карура. Він щиро намагався зрозуміти свого племінника Гаару і, на відміну від решти мешканців Суни, не відчував до нього страху чи відрази. Яшамару вірив, що пісок, який захищає Гаару, — це прояв материнської любові Карури, яка оберігає сина навіть після смерті. Він терпляче вчив хлопця тому, що таке любов і що таке біль, намагаючись не дати йому озлобитися. При цьому в глибині душі він ненавидів Четвертого Казекаге, вважаючи його винним у загибелі сестри, оскільки саме за його наказом Шукаку був запечатаний у ще не народженого Гаару. Однак Яшамару був вірним солдатом і правою рукою Казекаге, тому беззастережно підкорився наказу. Він розіграв перед Гаарою жорстоке зрадництво, щоб перевірити, чи здатен той контролювати хвостатого звіра. Його останні слова були сповнені оманливої ненависті, тоді як насправді він до кінця любив племінника. Він був готовий віддати життя, аби виконати волю правителя й водночас дати Гаарі урок. Ця подвійність зробила його трагічною постаттю, а правда про його почуття відкрилася лише багато років потому.
