Аоба вирізнявся розслабленим і життєрадісним норовом, часто жартував з оточуючими та підтримував легку атмосферу. Водночас він був схильний до паніки в неочікуваних ситуаціях, але коли того вимагала обстановка, діяв рішуче та холоднокровно. Його описували як «внутрішнього бенкея»: на публіці він тримався стримано та скромно, а у вузькому колі ставав хвалькуватим і самовпевненим. Незмінні червоні окуляри допомагали йому зберігати незворушний вигляд, і він майже ніколи їх не знімав. Аоба мав гостре чуття і швидко оцінював обстановку, чим заслужив репутацію людини з геніальною інтуїцією. До товаришів він ставився тепло і був готовий кинутися в небезпеку заради їхнього порятунку, не роздумуючи. У бою він діяв тактично грамотно, вміло комбінуючи свої техніки з атаками напарників. Навіть перед лицем переважаючих ворогів він не втрачав самовладання і знаходив спосіб прикрити відступ. Під час розвідувальних місій він виявляв чіпкість і наполегливість, не відступаючи, доки не отримував необхідні відомості. Аоба не був позбавлений цікавості й часом через свою прямолінійність мимоволі ставав причиною витоку інформації, як у випадку з Саске та звісткою про Ітачі. До вищестоящих він ставився шанобливо, але без підлабузництва, а з рівними тримався на дружній нозі. Його мова була живою та емоційною, а в моменти здивування він давав волю почуттям. Незважаючи на удавану легковажність, до своїх обов'язків він підходив з усією серйозністю й жодного разу не підвів командування. За зовнішньою безтурботністю ховався досвідчений і багато що бачив шинобі, на ділі довівший відданість селу. Він був із тих, хто не прагне слави, але завжди опиняється в гущі подій, коли потрібна його допомога.
