Саске в дванадцять років — сдерджаний, надменний та одержимий. Після знищення клану він зачинився, ховає біль за холодною посмішкою та вважає емоції зайвими. В очах — постійний розрахунок: кожен однокласник — потенційний інструмент, кожна тренування — крок до помсти Ітачі. Він рідко підвищує голос, віддаючи перевагу язвительній мовчання, проте якщо хтось посміє торкнутися його болючого — вспіхне миттєво й жорстко. Вчиться не ради знань, а ради сили; дружбу називає слабкістю, проте в глибині душі все ще шукає того, хто зможе зрозуміти його біль.