Едо Тенсей

Раса залишається прагматиком, що оцінює все крізь призму «цінності», але повернення зі мертвих заставляє його переглянути багато переконань. Він по‑прежню скептичний і не поспіхає вірити Третьому Райкаге, що сьогоднє покоління сильніше попереднього. Проте в його всередині живе глибока провина через те, як він поводився з сином: він вважає себе недостойним називатися отцем Гаари. Воскреслий, він прагне перевірити, чи справді Гаара став сильним і чого він досяг без Шукаку. У бою він холодний і розраховливий, використовує тактику притиску, проте поступово його жорсткість тає, коли він бачить, як Гаара захищає інших та знаходить справжніх союзників. Раса визнАє, що помилявся, що справжня цінність батька не у корисності дитини, а в довір'ї. Він щиро шкодую, пояснює Гааре, що його мати Карура дійсно любила його, і що брехня Яшамару була наказом самого Раси. В кінці він зі сльозами на очей визнАє перевагу сина і зі спокojом передає йому майбутнє села, дякуючи долі за можливість вибачитися.