Шикамару все ще дотримується привычного lenivого стилю, але вже не може залишатися в сторони від обов’язків. Його IQ перевищує 200, і він давно усвідомив, що його інтелект — це ресурс, який не можна просто так витрачати. Смерть Асуми стає для нього переломним моментом: він більше не намагається уникати відповідальності, а приймає її, хоча й продовжаючи скаржитися на «хлопотність» справ. Він усвоює метафору вчителя про «короля» (наступного покоління) і бере на себе обов’язок захищати майбутнє деревні, включаючи нероджену доньку Асуми — Мирай. Його самовідданість проявляється в готовності особисто мстити за Асуму, проте при цьому він діяче хладнокровно і розрахунково. Він залишається прагматиком: може запропонувати жорсткі рішення (наприклад, вбити Сасуке, коли той стає загрозою), проте при цьому глибоко відданий друзям і Конохе. Його стосунок до жінок (мати, Іно, Темарі) залишається настороженим, але поступово він вчиться приймати їх вплив, особливо після знайомства з батьківською радою, що «чоловіки руйнують себе без жінки». Під час війни він проявляє лідерські якості, стаючи фактичним командувальним дивізією і головним стратегом Оєднаних сил, але при цьому ніколи не прагне до влади саме через владу.