Ісе Удон залишався тихим і неквапливим хлопчиком, який рідко проявляв сильні емоції. Він часто виглядав сонним і апатичним, але до своїх обов'язків ставився серйозно. Його вічна супутниця — краплина під носом — нікуди не зникла. Незважаючи на невпевненість у власних силах, він не ухилявся від місій і завжди намагався не підвести команду. Він вважав себе тягарем через постійні помилки, однак продовжував наполегливо тренуватися. До товаришів він був прив'язаний і щиро переживав за них, чи то травма Конохамару, чи загальна небезпека. Він не мав бойового запалу і вважав за краще триматися позаду, але в критичній ситуації не боягузів. У ньому не було й тіні зарозумілості, лише тиха готовність допомагати в міру сил. Його флегматичний темперамент урівноважував запальність друзів. Він рідко говорив, але завжди був поруч, коли потрібна була допомога. З часом у ньому проявилося більше відповідальності за село. Навіть будучи геніном, він усвідомлював серйозність воєнного часу і не намагався геройствувати. Його скромність і працьовитість робили його хоч і непомітним, але надійним соратником.
