У стані Едо Тенсей Хаку зберігає свою м’яку, добросерцечну сутість, але лишений можливості діяти за власною воллю. Він досі цінє життя і не бажає вбивати, проте змушений битися під контролем Кабуто. Його відданість Забузі залишається непоколібною: навіть будучи марионеткою, він інстинктивно захищає наставника, повторюючи свою жертву на мосту. Хаку свідомо переживає кошмарність свого стану — він мертвець, якого заставили воювати проти живих, й це тягчить його. На відміну від багатьох інших відновлених, він не проявляє гнів або ярості; його поведінка залишається спокійною та зібраною, проте за цим читається глибока сумнота. У короткі моменти, коли контроль Кабуто ослаблюється, Хаку прагне лише одного — щоб його й Забузу зупинили, не даючи їм завдавати боля колим колим. Він досі вважає себе інструментом, але тепер цей інструмент використовують зі злом, що для його чистої натури неспринятно.