Заку був надзвичайно самовпевненим і хвалькуватим геніном, який не пропускав нагоди привернути до себе увагу. Він пишався своїми модифікованими руками та охоче розписував їхні можливості ворогам, вважаючи себе непереможним. При цьому він не вирізнявся обережністю й часто пропускав хитрі плани супротивників, доки не ставало надто пізно. Він був відданий селу Звуку та особисто Орочімару, щиро вірячи, що той бачить у ньому майбутню міць. Коли Кабуто зневажливо висловився про Отогакуре, Заку вступився за честь села. До товаришів він ставився нерівно: врятував Досу від падіння, але без вагань атакував Кін, коли її тіло захопила Іно. Заради виконання місії він був готовий пожертвувати будь-ким із напарників. У бою він діяв зухвало й безрозсудно, не прораховуючи наслідків. Словами він міг спровокувати навіть спокійного противника, наприклад, назвав Чоджі товстим. Одержимість перемогою часто застилала йому очі, і він не помічав, що його використовують. Навіть після того, як Саске зламав йому руки, він продовжував триматися зверхньо. У душі він залишався сиротою, який хотів довести свою цінність, але так і не зрозумів, що для Орочімару був лише витратним матеріалом. Його вірність і бажання бути визнаним зробили його легкою жертвою. До самого кінця він не здогадувався про свою справжню роль.
